Горох – це трав’яниста рослина з родини Бобових, яка культивувалася у Південно-Західній Азії. Сьогодні вирощують три типи овочу – кормовий, зерновий та овочевий. У зернах гороху міститься багато каротину (провітаміну А), вітаміну С, В та РР, а також калію, фосфору, магнію та заліза. Але найбільша цінність – вміст дефіцитної амінокислоти лізину, який сприяє нарощуванню м’язової маси та регулює процеси жирового обміну.
Рослина заслужено вважається найкращим попередником для будь-якої городньої культури, оскільки є цінним сидератом – сприяє розпушенню ґрунту, стримує розвиток бур’янів та патогенної мікрофлори, а найголовніше – накопичує кількість корисного азоту, який у майбутньому позитивно впливатиме на кореневу систему інших рослин на цій ділянці.
Коротка характеристика
- Коли саджати: у другій половині квітня висаджують у відкритий ґрунт, скоростиглі сорти – кінець-травня-червень;
- Яке потрібне освітлення: довгий світловий день;
- В який ґрунт: розпушений, удобрений, нейтральний (рН 6,0-7,0);
- Який потрібен полив: 1 раз на 7 днів, під час цвітіння та формування плодів – 2 рази на 7 днів з приблизною витратою 8-10 л на 1 кв.м;
- Чи потрібне прищипування: допускається, для активізації росту бічних пагонів, на ранніх етапах вегетації;
- Чим підживлювати: розчинами мінеральних добрив (1 ст.л. Нітроамофоски на 10 л води на 1 кв.м), органікою (1 частина коров’яку на 10 частин води, сухий компост або перегній);
- Чи потрібне підв’язування: перед нарощуванням стручків, щоб запобігти поляганню стебел і втраті урожаю;
- Чим розмножується: насінням;
- Які шкідники загрожують: плодожерки, попелиці, довгоносики, совки, гусінь, листовійки;
- Які можуть виникнути хвороби: борошниста роса, бактеріоз і вірусні хвороби, іржа, пероноспороз, аскохітоз.
Опис овочу горох
Рослина витка, має порожнисте, розгалужене стебло, висотою від 50-60 см до 2-2,5 м. Листя непарноперисте, складне, з вусиками. Квітки білі або фіолетові, самозапильні, двостатеві, розпускаються через 30-50 днів після посіву.
Плоди – боби (стручки або лопатки), різних відтінків зеленого кольору, що містять від 5 до 10 гладеньких або зморшкуватих зернин однакового розміру.
Коренева система стрижнева, сильно заглиблена, саме на ній формуються бульбашки з корисними мікроорганізмами, що збагачують ґрунт азотом.
Посадка гороху у відкритий ґрунт
Коли садити горох у ґрунт
Культура вважається невибагливою та холодостійкою. Висаджувати насіння гороху у відкритий ґрунт рекомендується наприкінці квітня, у просохлий від талого снігу, ґрунт. Сходи можуть розвиватися навіть при легких заморозках. Скоростиглі сорти допускається висаджувати в літній період. Можна розтягнути посів культури до липня місяця, з проміжком в 10 днів між посівами.
Передпосівна підготовка насіння полягає в прогріванні зерна в теплому (40°С) розчині борної кислоти, з розрахунку 2 г кислоти на 10 л води. Ця методика допомагає знизити ймовірність ураження рослин хворобами та личинками бульбочкового довгоносика. Після замочування насіння слід ретельно просушити. Але досвідчені городники стверджують, що навіть сухе насіння швидко сходить у розпушеному, зволоженому ґрунті.
Ґрунт для гороху
Для вирощування культури слід вибрати сонячну ділянку з легким і родючим ґрунтом та глибоким заляганням підземних вод. Також можна натрапити на рекомендацію сіяти овоч навколо молоденьких яблунь, які не встигли наростити значну кількість бокових гілок. Це позитивно впливає на кореневу систему дерев, оскільки земля активно збагачується легкозасвоюваним азотом
Ділянку під вирощування гороху варто приготувати ще з осені, а саме – перекопати, внести на кожен метр квадратний по 20-30 г калійної солі і по 50-60 г суперфосфату. Якщо на городі присутній кислий ґрунт, його нейтралізують деревною золою, з розрахунку 200-400 г/кв.м, а вже навесні на ділянку можна внести 10 г селітри на квадратний метр.
Категорично не рекомендується збільшувати родючість ґрунту перед посівом свіжим гноєм. Це призведе до активного розвитку хвороб та зниження продуктивності і врожайності.
Після чого можна сіяти горох
Найкращими попередниками для культури будуть томати, капуста, огірки, картопля і гарбузи. Уникайте ділянок, де у попередньому році росли інші бобові, наприклад – квасоля, соя, сочевиця чи арахіс. Також не рекомендується сіяти горох на одній і тій самій ділянці кілька років поспіль.
Посів гороху
Під посівний матеріал слід зробити борозни, глибиною 5-7 см, шириною 15-20 см та з відступом 50-60 см одна від одної. У кожну борозну розкладають суміш з золи та компосту і присипають зверху городньою землею, лишаючи 3-5 см глибини борозни. Густота посіву насіння – 15-17 штук на погонний метр, тобто приблизний відступ між зернинами має бути близько 6 см. Після посіву борозни засипають землею, трохи утрамбовують, а для додаткового захисту накривають ділянку світлопроникною плівкою, агроволокном або сіткою. Чекати появи перших сходів слід за 7-10 днів. Інколи у міжряддях вирощують ранній редис або скоростиглі сорти салату.
Догляд за горохом
Як виростити горох
Оптимальна температура проростання насіння від 10°С, але перші сходи можуть появлятися вже при 4-7°С. Рослини погано переносять спеку, тому насіння, що посіяне у спекотну погоду, може повільніше розвиватися та не цвісти.
Культурі потрібен правильний полив і обов'язкове розпушування ділянки. А небажаними сусідами для рослин будуть бур’яни. Вже при витягуванні рослин до 25 см потрібно ставити опори, за які чіплятимуться стебла. Прищипування верхівок стебел – ще один ефективний метод збільшення врожайності культури. Найкраще проводити цю операцію у вранішні години, щоб за світловий день місце прищепи встигло підсохнути. Не менш важливо вчасно боротися зі шкідниками та хворобами гороху.
Полив гороху
Рослини позитивно реагують на регулярний, достатній полив, тому варто слідкувати за вологістю ґрунту на ділянці з цією культурою.
Спека може сильно нашкодити рослинам, тому у засушливі періоди полив гороху збільшують. Найбільша потреба у достатній кількості води в період цвітіння рослин. Ми вже казали, що в цей період частоту поливу збільшують до 2 разів на тиждень, а також витрачають по 9-10 л води на 1 кв.м.
Підживлення гороху
Зазвичай, одночасно з поливом проводять кореневе підживлення гороху. Для цього треба використовувати розчин нітроамофоски або коров’яку. Перед цвітінням можна внести калійно-фосфорні добрива або суху органіку, компост та перегній.
Ділянку, де планується вирощування гороху, восени удобрюють сухою органікою, а навесні вносять азотні добрива.
Підв’язка гороху
Опори, по яким будуть плестися рослини, треба встановити при витягуванні кущиків до 20-25 см. Але найбільша потреба у підв’язуванні гороху настає перед початком формування стручків. Щоб боби прогрівалися на сонячному світлі та не загнивали від вогкості на землі, варто натягти по ряду, де росте горох, кілька мотузок між кілками та направити на них стебла з вусиками. До того ж на такій ділянці збирати стручки гороху буде набагато зручніше.
Шкідники і хвороби гороху
Найбільшої шкоди рослині можуть завдати горохові плодожерки, листовійки, капустяні та городні совки. Вони відкладають яйця на листках гороху, з яких вилуплюється гусінь, яка об'їдає наземні частини рослини. В свою чергу личинки листовійки харчуються листям і загортаються у нього. Метелики плодожерки відкладають яйця на плоди, листя і квітки гороху, які потім стають їжею для їх личинок.
Також варто слідкувати за станом рослин, оскільки найнебезпечнішими та розповсюдженими хворобами для культури є вірус мозаїки і борошниста роса. При появі кучерявості чи зубцюватості листя та сповільненості зросту, запідозрюють появу тютюнової мозаїки. А от прояв некротичних плям та знебарвлених жилок тільки підсилять це побоювання. Вилікувати вірусні хвороби майже неможливо, але їх можна уникнути, якщо дотримуватися сівозміни і агротехніки виду, а також правильно обробляти посівний матеріал перед посадкою.
Якщо на рослинах проявляється білястий пухкий наліт, який виникає на нижніх частинах рослини, а потім захоплює весь кущик, то очевидно, що ділянка захворіла на борошнисту росу або сферотеку. Ця хвороба призводить до розтріскування стручків та почорніння листків та пагонів, які з часом повністю відмирають.
Обробка гороху
При появі вірусних хвороб потрібно видалити хвору рослину з ділянки і спалити, а те місце, яке лишилося порожнім, залити міцним розчином перманганату калію і не вирощувати на ньому нічого хоча б рік.
Від грибкових захворювань допоможуть фунгіциди, наприклад – Квадріс, Топаз, Топсин, Фундазол, Скор.
Можуть допомогти і методи народної медицини, для цього необхідно:
- розчинити у 10 л води 40 г кальцинованої соди та 40 г тертого мила. Розчин використовувати для листової обробки гороху кожні сім днів два рази;
- зробити настій з листя осоту – 300 г листя залити 10 л води і залишити наніч. Настій треба процідити та обприскати ним листя заражених рослин;
- замість осоту потрібно взяти подрібнені польові бур’яни (піввідра), залити окропом, настояти, процідити крізь марлю. Отриманий настій розводять проточною водою (1:10) і проводять обприскування.
Будь-які обробки проводять ввечері, щоб уникнути контакту з прямими сонячними променями.
Для ефективного захисту від шкідників (гусені совок, плодожерок та листокруток, а також попелиць) використовують настій з помідорового бадилля (10 кг на 10 л води) або часнику (20 г розчавлених зубчиків на 10 л води).
Збирання та зберігання гороху
Дозрівання гороху, в залежності від сорту та умов вирощування, наступає через 30 днів після цвітіння. Період плодоношення – розтягнутий і триває 35-40 днів. Першими достигають стручки на нижній частині куща. Дозрілі боби знімають кожного дня або через день, інакше вони можуть перерости, стати гіркими та жорсткими. Орієнтовний потенціал урожайності культури – до 4 кг бобів з 1 кв.м ділянки.
Найчастіше на городах та полях вирощуються цукрові та лущильні сорти та гібриди гороху. Основна відмінність між ними – смакові якості та відсутність перманентного шару у стручках. Саме тому , лопатки цукрового гороху у стадії молочної зрілості можна їсти повністю – і зерно, і сам стручок.
Інколи, кущики зацвітають удруге за сезон – вже в серпні, що дозволяє зібрати з них другий урожай.
Лущильний горох достигає у період з кінця червня до вересня. Стручок знімають зі стебла до моменту появи вираженої сітки. Однотонно-зелені стручки містять в собі солодкі, ніжні та соковиті горошини, які використовують у кулінарії та для заморозки. А от в стручках з сіткою вже міститься зерно для переробки (на крупу чи борошно).
Зібраний молодий горошок можна консервувати або заморожувати. Як варіант. зерна приварюють у підсоленій воді протягом 2 хв, відкидають на сито, ополіскують холодною водою та закладають на 10 хв до сушильної камери при температурі 45°С. Після цього горошок слід остудити і знову закласти в сушильну камеру з температурою 60°С. Інколи зерна сушать у духовці.
Горох у стадії біологічної стиглості, якщо він повністю висушений, можна закласти на тривале зберігання. Найкраще підійдуть скляні банки з металевими кришками «твіст». У паперових, тканинних, поліетиленових мішечках чи в банках під капроновими кришками горох надовго не залишають, оскільки це призведе до ураження зерна шкідливими комашками.
